Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://kuladm.cg.gov.ua/old
back

18 січня 2017

Я – українець. Оце і вся моя біографія

Саме ці слова стали останніми, які опублікував у соціальній мережі наш загиблий земляк, герой неоголошеної війни на сході Сергій Парубець. І саме ці слова тепер майорять на жовто-блакитному фоні в одному з кабінетів Дрімайлівської школи. За спільної ініціативи дрімайлівців та районної влади, тут була створена музейна кімната пам’яті на честь загиблого героя. 18 січня минули другі роковини з дня загибелі Сергія, тож символічно відкриття кімнати було приурочене саме до цієї дати. Цього дня вона була переповнена людьми, які знали і любили Сергія, а відтак прийшли віддати героєві останню шану.

Відкриття цього маленького музею є для району дуже важливим кроком, адже це – вияв самосвідомості, патріотизму та шанування нашої історії, яку ми маємо зберегти для прийдешніх поколінь. Про це говорила на відкритті директор Дрімайлівської школи Любов Безпала – людина, яка вклала душу у створення цього меморіального куточку. Насамперед, директор висловила щиру вдячність тим, хто допомагав та сприяв створенню кімнати пам’яті: депутату обласної ради Віктору Трушу, заступникоу голови обласної ради Арсену Дідуру, голові районної ради ветеранів Анатолію Мацвійку, вчительському та учнівському колективам Дрімайлівської школи і батьківському комітету, районному центру позашкільної освіти, талановитій художниці Галині Качкарді та всім, хто сприяв облаштуванню цього музею. Найбільшої вдячності та поваги були удостоєні рідні Сергія Парубця. Їм довелося ятрити свіжі незагоєні рани, щоб поділитися з людьми спогадами Сергія та частинками його життя. Символічно, право перерізати урочисту стрічку було надано родині Сергія Парубця, а саме його мамі Світлані Петрівні.

Протягом години пам’яті, саме так директор школи назвала цей захід, учні розповідали біографію Сергія, зачитували тематичні вірші та виконували патріотичні, хоч і журливі, пісні. Під мерехтіння запалених у кімнаті свічок, присутні переглянули відеоряд, змонтований зі світлин, на яких Сергій ще живий і сяє щирою посмішкою. Побачивши таке знайоме та рідне обличчя, чимало присутніх зронили болючу сльозу. Та найтяжче було матері, чий біль з часом, мабуть, так і не згасне…

Багато теплих щирих слів було сказано як на адресу Сергія, так і його близьких. Бажаючих виступити з урочистою промовою було багато: керівники району Олексій Ракоїд та Наталія Халімон, помічники депутатів Катерина Буй, Любов Наумець та Володимир Повозник, голова районної ради ветеранів Анатолій Мацвійко, військовослужбовці Микола Кагітін та Леонід Корнійчик, бійці АТО, які також були присутні на заході. Слова були різними, але думка одна: головне, щоб подвиги наших земляків не забувалися, а в душах людей жила пам’ять про тих, хто досягнув вершини звитяги, вірно захищаючи свій народ.

Завершився захід так, як і починався, – спільним виконанням Державного Гімну України. Любов Безпала пообіцяла, що відтепер тут щомісяця будуть проводитися тематичні години пам’яті, а музейна кімната стане доступною для усіх бажаючих у будь-який час. Учасники заходу відвідали могилу героя, де відбулося урочисте покладання квітів. Під час екскурсії ознайомилися зі світлинами з родинного архіву Парубців та друзів юнака, нагородами та відзнаками героя, а також з тематичним куточком, присвяченим Небесній Сотні та героям АТО.

Довершила усю цю меморіальну композицію фотографія Сергія, поряд з якою великими літерами викарбувані його слова, які стали пророчими: «Коли нас чекають, ми повертаємося навіть з того світу!»